ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННИЙ ВЛАДИКА АНТОНІЙ ОЧОЛИВ ЧИН ПОХОРОНУ «КИБОРГА» ІВАНА ІВАНОВИЧА ЗУБКОВА В м. ДЕРЕЖНЯ

11167964_1006325539391219_3598578079369189012_nВід початку збройного опору України російської агресії, ми вже багато розвивалися з нашими героями, які, по слову Христовому, «душу поклали за друзів своїх…». Ось і сьогодні, у час Великодніх свят, Подільська земля проводила в останні шлях свого гідного сина – Івана Зубкова.

Чин похорону, на запрошення рідних та громади м. Дережня, очолив Високопреосвященний Владика Антоній, митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський. Йому співслужило духовенство нашої єпархії. Більш ніж п’ять тисяч подолян прийшли, щоб виказати свою повагу і свою біль, віддати останню шану справжньому герою України.

Наш загиблий герой, Іван Іванович Зубков, народився 01.11.1973 року. Військовий 81 окремої аеромобільної бригади, 90 батальйон, рота вогневої підтримки. Позивний «Краб». Зник 20.01.2015 в аеропорту Донецька. Останній раз виходив на зв’язок 20.01.2015 і сказав, що лежить під завалами. Впізнаний побратимом Олександром, а також по результатам експертизи ДНК.

Він однин з перших подолян нагороджених медаллю УПЦ Київського Патріархату «За жертовність та любов до України». Чотири місяці нагорода очікувала його. Нажаль, сьогодні Високопреосвященний Владика Антоній посмертно вручив її від імені Святійшого Патріарха Філарета родині загиблого воїна.

У своїм архіпастирським слові, Владика Антоній відзначив: «В Україні від часу Київської Русі, захист Вітчизни, захист мирного життя народу від будь-яких посягань ворога вважалося дуже почесною справою. Бо ще апостол Павло, кажучи, що воїн-захисник «недаремно носить меч; вiн – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло» (Рим. 13:4). … Прощаючись із загиблим українським воїном Іваном, помолимося за його спокій, волаючи: «Господи! Йдучи на хресну смерть для спасіння людства від первородного гріха, Ти сказав Своїм учням: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). А покійний брат наш Іван  поклав її за український народ, за нашу Україну, за Її щастя та волю. Тому прийми його в Свою любов і милосердя, скажи йому на тій стороні труни: «Ти був добрим воїном, і добрим подвигом трудився для України, для блага та миру Моїх людей. За цей Я прощаю тобі гріхи і нагороджую нев’янучим вінцем правди і життям вічним зі святими!» Амінь».

Однак, не дивлячись на геройську жертовність простих українців, мусимо відзначити, що в Україні протягує діяти «п’ята колона» Московського Патріархату, про що Високопреосвященний Владика повідомив журналістам: «Поки я готувався до чину відспівування до мене підходили чимало місцевих поцікавитися і поділитись своїм. Більшість були за відкриття української парафії, але відчувалось що щось їх все ж таки бентежить. Вкінці кінців відкрились і розповіли: « … у нас «все життя» була одна московська церква. І коли відкрилась українська наші батюшки місцеві сказали нам щоб ми не дуже раділи, бо все рівно скоро «Повернуться наші до влади» і ніякої української церкви тут знов не буде!!!» Хочу відповісти таким заявам українською приказкою «не дочекаєтесь». Ніколи антиукраїнські сили більше не повернуться. Смерть таких ГЕРОЇВ не дасть нам забути нашу генетичну українську складову – БОГ І УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!»

 

Прес-служба Хмельницької єпархії УПЦ КП.