СВЯТІЙШИЙ ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ПРИБУВ З ПЕРШОСВЯТИТЕЛЬСЬКИМ ВІЗИТОМ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНУ

23 вересня 2017 року до обласного центру Хмельниччини прибув Святійший Філарет – Патріах Київський і всієї України-Руси. Головна мета Патріаршого візиту – освячення новозбудованого храму Всіх Святих Землі Української. Крім того, 23-24 вересня відзначається День міста Хмельницького, а також незабаром виповниться 25 років від створення Національної академії Державної прикордонної служи. Тож Патріарх погодився розділити і ці радісні і святкові моменти своєї пастви.

На в’їзді до міста Його Святість зустрічали Високопреосвященний митрополит Антоній, керуючий Хмельницькою єпархією, архієреї та духовенство, що прибули на урочистості, а також представники місцевої влади – голова обласної ради Михайло Загородний, голова Хмельницької державної адміністрації Олександр Корнійчук, секретар Хмельницької міської ради Михайло Кривак, інші офіційні особи.

Першим пунктом Патріаршого візиту стала Хмельницька національна академія Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького, де Його Святість провів зустріч з керівництвом цього військового навчального закладу та очільниками області. В ході бесіди керівник закладу генерал-майор Олег Шинкарук познайомив Патріарха з історією, успіхами та досягненнями академії; присутні торкнулися широкої тематики сьогодення, зокрема – обговорили актуальні проблеми, що стосуються співпраці Української Церкви та війська.

Після цього Його Святість з супроводом вирушили на внутрішню територію академії, прямуючи до каплиці Святого Архістратига Божого Михаїла та всіх небесних воїнств, біля якої Патріарха зустрічав військовий капелан академії ієрей Дмитро Махота. Перед храмом Божим вишикувався особовий склад академії – офіцери, курсанти, викладачі та члени їх родин. Тут Святійший Патріарх Філарет звершив чин молебню, під час якого були піднесені молитви до Господа за всіх присутніх, перемогу українського війська над супротивниками та за всю Україну.

Після відпусту Його Святість виголосив проповідь, у якій зокрема сказав таке:

«Високопреосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Ось ми тут помолилися за нашу державу і Церкву…
Для держави потрібні міцна армія і Церква. Без армії держави не існує. Так само держава не може існувати без Церкви. Чому? Без армії вона не може існувати, бо вороги є. Поки ми не мали відкритого ворога – у нас була слабка армія. А тепер ворог є. І на довгий час. Тому всі ми повинні дбати про те, щоб наша армія була боєздатною – могла б ефективно захищати Українську державу. Якраз захищати, а не нападати на чужі держави.
Якщо ми звернемось до історії, то побачимо, що український народ ніколи не завойовував чужі землі. Він постійно воював, але захищав свою землю. Тому і ми називаємо нашу державу миролюбивою. Не тільки тому, що вона не захоплювала чужого, як, скажімо, Росія, котра тільки те й робить, що захоплює чужі території, називаючи це «собиранием земель русских». Україна – не така держава, український народ – не такий народ. Ми довели своє миролюбство тим, що віддали свою ядерну зброю. Яка з ядерних держав наважувалась на таке? Жодна! А Україна віддала. Тому що миролюбива.
І на цю миролюбиву країну і мирний народ агресор, який мав би бути гарантом недоторканості нашої території, не тільки порушив міжнародні домовленості про недоторканість українського кордону, а ще й сам напав на Україну. Тому де правда, з ким правда – з Путіним, чи з Україною? Всяка розумна людина скаже, що правда з Україною. А якщо правда з Україною, то з ким Бог – з Україною, чи з Росією? Хоч і Україна – православна, і Росія – православна… Але Бог не може бути з неправдою, зі злом.
Отже, оскільки правда є на нашому боці, то на нашому боці і Бог. А там де Бог – там завжди є перемога. Це проста істина, зрозуміла кожній людині. Бо в історії завжди перемагала правда і завжди перемагало добро. Зло не може перемогти добро. Якби було навпаки, то це означало б, що Бога нема. А ми всі переконані, що Бог є і що він керує світом, а не путіни, гітлери чи інші титрани. А Він веде все до добра, миру. Тому ми твердо віримо, що на українській землі мир буде і вже незабаром. І ми бачимо ознаки того, що мир наближається до України.
Ми повинні дякувати Богові за Його милість до нашого народу. Гріхи у нас є, і багато. Головним гріхом нашого народу є корупція. І багато інших злочинів походять від цього гріха. Тому Господь попустив цю російську агресію. Для чого? Для того, щоб зробити Україні краще. А що краще? А це – об’єднання українського народу. Бо ви бачите, які ми роз’єднані: «де два українці – там три гетьмани». А ось зараз, коли йде війна, український народ об’єднується довкола ідеї захисту своєї держави. І не лише об’єднується. Але багато хто із нас віддає свої життя. А Господь сказав, що «немає більшої любові, як та, коли хтось віддає душу (життя своє) за друзів своїх». Віддають наші кращі сини і дочки життя за свій народ і державу? Віддають! Тому Господь через це випробування війною виявляє кращі риси нашого народу –  любов до батьківщини і любов до ближніх. Тому так розгорнулась волонтерська діяльність по всій Україні. І не лише по Україні, а і в Європі та Америці. Одні допомагають іншим – тим, хто постраждав і страждає від цієї війни.
Отже, головна мета Божа – визволити нас від наших гріхів і наших беззаконь. Насамперед – від корупції. Недалекий той час, коли ми будемо дякувати Богові за перемогу, яку Він нам пошле; за жертовність тих, хто віддав своє життя.
І ваша служба та діяльність як прикордонників дуже важлива для Української держави. Тому що ви повинні охороняти кордони української миролюбивої держави. Щоб на її територію не проникали вороги, котрі хочуть збурити всередині український народ і налаштувати одних проти інших. Ми мусимо пильно боронити мир. Без його активного захисту миру не існує. Чому не існує миру без захисту? А тому, що ми живемо у злому світі, світі гріха. І зло завжди буде порушувати мир. Тому захисниками миру повинні бути і ви – прикордонники.
Я бажаю, щоб Господь насамперед надихав вас любов’ю до свого народу, до своєї мови, до своєї культури, до своєї держави. Бо хто має силу духу – той завжди перемагає. І ви бачите: наша армія агресора перемагає, хоч зброя там сильніша, але дух у нас сильніший. І цей дух перемагає зброю. Бо зброя в руках боягуза нічого не варта. А дух перемагає і без зброї. Бо якщо воїн і гине, не здавшись ворогові, помирає – тоді він не переможений; він помер, але помер, як герой. Тому я бажаю, щоб Господь охороняв і надихав вас на цю важливу справу захисту Української держави і давав вам силу і мудрість та, головне, любов. Бо як каже апостол Павло, «і віра зникне, і надія збудеться, а любов перебуває повіки…».
Тому будемо любити свою Батьківщину, свій народ, один одного!
Слава Ісусу Христу, слава Україні!».

Ректор академії від імені всього особового складу подякував Його Святості за ще один візит до Академії прикордонної служби, кожен з яких, за його словами, щоразу надихає всіх і додає нових сил і наснаги.

На знак своєї пошани, поваги і любові пан ректор вручив Патріарху посвідчення та мантію почесного професора академії.

Зустріч з прикордонниками закінчилась спільним співом усіма присутніми урочистого «Многоліття».