НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ОСВЯЧЕНО УНІКАЛЬНИЙ ХРАМ

18 (5 за ст. ст.) липня – день пам’яті Святого Преподобного Афанасія Афонського († 1000 або 1001). Початок спільного монашого життя на Афоні пов’язується з його постаттю.

Опікунами були імператори Никифор ІІ Фока (963-969) й Іоаан І Цимісхій (969-976). Рік заснування прп . Афанасієм Великої Лаври, 963 р., вважається традиційною датою початку афонської монашої держави. Для Великої Лаври на основі палестинських уставів прп . Афанасій розробив свій Типікон, згодом використаний і в Україні. Десь наприкінці 971- на початку 972 рр. був оприлюднений Типікон Іоанна Цимісхія, що діяв протягом усієї візантійської доби й регулював монаше життя на Афоні, закріпивши за останнім статус центру спільножительного монашества. За Типіконом прп. Афанасія гарантувалися права чужинців з інших монастирів по їхньому прибутті на Афон.

В цей день, 2017 року Високопреосвященніший митрополит Антоній, керуючий Хмельницькою єпархією УПЦ КП, у співслужінні священиків з Хмельниччини, здійснив чин архієрейського освячення нового храму на честь згаданого святого, збудованого в селі Іванківці за кошти парафіян і меценатів.

Кам’яний храм-каплиця вирізняється з-поміж решти церков тим, що зведений у старовинному – візантійському стилі. Ікони на стінах храму будуть написані на кам’яних плитах, котрі і є, власне, будівельним матеріалом для стін.

В храм принесено мощі преподобного Афанасія, які вже в цьому селі явили чудесну силу зцілення за молитвами віруючих людей.

Житіє Преподобного Афанасія Афонського

Народився в Трапезунді, в благочестивій християнській сім’ї і названий був Авраамієм. Рано усиротівши, він виховувався у однієї благочестивої черниці, наслідуючи їй в навиках чернечого життя, посту і молитві. Подальше свою освіту святий продовжив у Візантії. Досконало вивчивши різні науки, він став наставником юнацтва. Після знайомства з преподобним Михайлом Малеїном, знехтувавши всю мирську метушню, святий віддалився в Кимінський монастир в Малій Азії, де прийняв чернечій постриг з ім’ям Афанасій. У обителі преподобний Афанасій із старанністю виконував монастирську слухняність, а у вільний час займався переписуванням Священних Книг. Відомо, що він переписав Четвероєвангеліє і Апостол.

Тривалими постами, пильнуваннями, колінопреклоніннями, виснажливими працями преподобний Афанасій досяг такої досконалості, що в 960 р. по благословенню ігумена поселився для пустинножітельства на Святій горі Афон. Підступний диявол, бажаючи вигнати його звідси, боров святого безперестанними помислами піти з місця подвигів. Але преподобний Афанасій перемагав підступи ворога молитвою, під час якої отримав дар зворушливих сліз.

Через деякий час преподобний заснував на Афоні монастир із строгим статутом, де і був ігуменом. Слава про обитель і її ігумена розповсюдилася всюди, так що навіть ігумени багатьох монастирів і архієреї бажали бути простими ченцями в лаврі преподобного Афанасія.

За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся від Господа дару прозорливості і чудотворінь: знаменням хреста він зціляв хворих і виганяв нечистих духів. Сама Пречиста Богородиця благоволила до святого і кілька разів була явлена преподобному, обіцяючи великій лаврі свою допомогу і захист.

Передбачаючи свою кончину, преподобний просив братію не спокушатися про те, що відбудеться. Виклавши братії останнє повчання і помолившись, він зійшов разом з іншими шістьма братіями на верх храму оглянути будівництво. Раптом невідомими долями Божими верх храму обрушився, і преподобний з ченцями яки його супроводжували були завалені каменями і там віддали свої душі в руки Божі.

Відхід до Господа застав святого в 1000-1001 рр. Тіло преподобного Афанасія, пролежавши не похороненим три дні, не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних співів з рани, яка була на нозі, всупереч природі, потекла кров. Деякі отці збирали цю кров в рушники, і багато хто через неї отримував зцілення від своїх хвороб.