Багато чемерівчан і гостей селища 21 липня – день явлення Казанської ікони Богоматері, стали свідками хресного ходу з північної частини вулиці Центральної до місцевої церкви.
У райцентрі смт. Чемерівці відбувся «Хресний хід» представників Хмельницької єпархії УПЦ Київського Патріархату, РКЦ, прихожан та жителів райцентру й Чемеровеччини, приурочений 98 річниці перебування у храмі «Різдва Пресвятої Богородиці» селища ікони «Казанської Божої Матері». Подібне дійство відбувається щороку. Однак велика кількість людей з усіх куточків краю знову завітала в смт. Чемерівці, щоб поклонитися святині і прикластися до неї, очиститися духовно та отримати силу для звершення добрих справ. Розпочався Хресний хід на початку селища біля римо – католицького костьолу. До того ж працівники РВ УМВСУ в Хмельницькій області чітко забезпечували порядок та регулювання транспортних потоків, які під час руху колони віруючих, повністю були припинені на центральній вулиці райцентру.
Учасниками «Хресного ходу» були представники органів влади області та району. Керівники теж мали змогу пройти під святинею та попросити стабільності і здоров’я у ікони «Казанської Божої Матері» для себе, своїх рідних та близьких, а також й жителів регіону, чиїми проблемами вони й опікуються.
Очолював хресний хід Керуючий Хмельницькою єпархією, Високопреосвященнійший Антоній, Архієпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський з секретарем єпархії митрофорним протоієреєм Володимиром Марущаком, благочинними: Чемеровецького округу, митрофорний протоієрей Федір Ліба, Городоцького округу митрофорний протоієрей Павло Глінських, Ярмолинецького округу, митрофорний протоієрей Микола Ковалик, Новоушицького округу, митрофорний протоієрей Іван Кріль, та духовенство Хмельницької єпархії.
У Божому храмі УПЦ Київського Патріархату «Різдва Христового», що у Чемерівцях, відбулася спільна молитва, приурочена цьому великому релігійному святу, за участю духовенства та вірян.
Казанська Ікона Божої Матері
Казанська чудотворна ікона Божої Матері – одна із найпрославленіших чудотворних ікон у всьому православному світі. Явилася вона ще у 1579 році в м. Казань при таких обставинах. Згадане місто спіткала велика біда: пожежа майже повністю знищила його. У той час жив там воїн на ім’я Данило Окучин з дружиною та 9-річною донькою Матроною. Разом з іншими будинками згорів і їхній. І ось Матроні явилася уві сні Пресвята Богородиця і веліла оголосити архієпископу і начальникам міста, що на місці згорілої хати родичів Матрони скрита у землі ікона Пресвятої Богородиці. Ще двічі повторно були видіння дівчинці. Але міські власті не повірили їй. Тоді Матрона відправилася з мамою на вказане місце і сама стала копати землю. І ось, коли земля була розрита аршина на півтора (близько метра), на радість народу, що зібрався, показалася ікона Богоматері.
Звістка про це поширилася по всьому місту. Велика кількість людей почали сходитися на місце явлення, гаряче молячись перед своєю небесною заступницею. Ікону перенесли у найближчу церкву св. Миколая, де був відслужений молебень. Звідти її урочисто перенесено у Благовіщенський собор. По дорозі туди ікона явила перше чудо: зцілила одного сліпця Йосипа. З тих пір від цієї святої ікони стали відбуватися великі чудеса, детально описані в багатьох книгах.
Чемеровецький список Казанської Ікони Божої Матері
У 1913 році в пам’ять 300-річчя царювання Романових парафіяни церкви м. Чемерівці вирішили придбати для свого храму копію Казанської ікони Божої Матері. Художньо виконана і прикрашена золотом і сріблом ікона, освячена у Санкт-Петербурзькому Казанському соборі, урочисто принесена хресним ходом в храм Чемерівців.
У 1933 році, під час колективізації в подільському краї, в період розорення церков, згадана ікона, як і все церковне майно, була забрана в контору місцевої артілі. Віруюча чемерівчанка Люба Ліварська вирішила забрати ікону на збереження до себе. Озброєний конторський охоронець сказав жінці, аби прийшла через три дні вночі. Коли Ліварська під покровом ночі понесла ікону додому, охоронець під виглядом крадіжки вистрілив у повітря. А вже вдома жінка побачила, що ікона – без прикрас.
Після смерті Л. Ліварської ікона зберігалася в її покійної нині сестри Євгенії Мороз. Вечорами збиралися віруючі в її хаті, читали церковні книжки.
У 1994 році ікона передана на збереження в селищну церкву, де вона знаходиться понині.
Viewed 43962 times by 1389 viewers
